Двоє в човні, не рахуючи собаки. Бо її не було) …з ненаписаного щоденника. 2
Уявіть собі, що планету Земля захопили прибульці.
Вони з'явилися абсолютно несподівано, просто вигулькнули з-за повороту - на якісь потворній колоді, змахуючи раз-по-раз
дурнуватими кінцівками, з дебільними посмішками на мордах... Все, абсолютно все - і самі прибульці, і колода їхня - зроблене з лайна. Таке взяти б на роги і закинути подалі у їхній космос - назад за поворот, але не хочеться бруднитися... Щось подібне читалося в очах усіх КОРІВ, повз які нам довелося пропливати спекотного першого дня нашої подорожі. Я й не гадала, що на світі існує стільки корів!...Особливо стільки НЕПРИВІТНИХ корів. Вони стояли вздовж берегів, по колінця у воді,пожовуючи... Час-від-часу збагачували хімічний склад води міндобривами власного виробництва, думаючи про Вічне... Ми явно не вписувалися у систему їхньої світобудови... Слава Посейдону - течія була швидкою, весла нарешті слухняними. Наш космічний корабель - тобто човен - швидко проносився повз, не надто травмуючи коров'ячу психіку і рівень надоїв відповідно.
Коло корів-десь під кущиком зазвичай - знаходився і пастух. Як правило - дядечко середніх літ. У брилі. Точно такий же філософ, як і його корови, проводжав наш човен байдужим поглядом.
І лише одного разу поряд з рогатим стадом гралися хлопчики - пастушки. Наймолодший довго біг за нами вздовж берега і кричав тоненьким голоском:
- Куди пливете? Куди пливете? Куди пливете?..