Чи ж вам, мої діти,
Хліба не родила?
Духмянії квіти
До ніг не стелила?
Червоні суниці
В жмені не давала?
Водою з криниці
Вас не напувала?
Тебе, може, сину,
Я не пригортала?
Зеленим барвінком
Всіх не цілувала?
Невже ж моя, доню,
Рідна, не любила,
Й на твою голівку
Віночків не вила?
Мене хто не любить,
Тому не давайте.
Тим більше, чужому
Дар не продавайте.
Я - вам дар від Бога,
Мила, Україно.
І всім осторога,
Рідная дитино…
Бо, щоб ви не стали
Вигнанці, солома,
Щоб вас не топтали,
І ви були вдома.
Чужі землі – холод.
А, якщо не знаєш,
Може бути й голод.
Бережи, що маєш.
Щоб вас не спіткала
Тяжкая година,
Не дайте щоб вкрала
Хитрая людина.
Щоб ви не ходили
В світі жебраками,
І сльози не лили,
Без рідної мами.
Галина Яхневич.