Не ображайсь, дорослий сину,
На свого батька -- то пусте.
Помовч, подумай хоч хвилину.
У тебе ж також син росте.
О, як ти любиш ту дитину!
Про це лиш знає Бог і ти.
Його любитимеш ти, сину,
Поки є сил по віку йти.
Ото і в тебе, любий друже,
Такий же також батько є,
Що тебе любить дуже - дуже,
Сильніш за своє житіє.
Якщо й промовить якось тато
Слівце кривеньке, чисто в жарт,
Всерйоз оте сприймать не варто
І ображатися не варт.
Згадай - но краще в ту хвилину
Життєве правило просте,
ЩО НЕ ТРИМАТЬ ОБРАЗИ СИНУ
НА СВОГО БАТЬКА -- ТО СВЯТЕ!
Щастя мати такого батька і не варто синові ображатися.В молодих тепер інше життя,але мудрі поради люблячих батьків повинні прийматися беззаперечно.Гарний вірш-настанова.
