А я така… Та іншою не стану!
Мені моє, признаюсь, до душі.
Буваю я і вперта, й вредна, й п’яна…
А ще, чомусь, люблю твої вірші…
Так, я така, і вмію я кохати.
Хто раз узрів – в полоні назавжди!
Наївна я... Уміючи ласкати,
Тебе зігрію в люті холоди.
Я сильна, так. Та все ж здаюсь слабкою,
Будуючи життя я можу все зламать,
Розумницею бути, говіркою,
І щиро всіх під три чорти послать!
Я можу рятувати душу й тіло,
А можу їх, завиграшки, згубить…
Та як би мені своє не боліло,
Я все віддам, щоб буть з тобою мить!
Свою печаль довірю я подушці,
А в дзеркало до себе я сміюсь,
На серці що - не розкажу й подружці,
Бо більш за все - за тебе я боюсь!
То ж я така… Та іншою не стану!
Ковтну сльозу, придушу тихий крик,
Та усміхнешся ти – і я розтану,
І буду знову... до якої звик…
