Здається, що життя – експрес -
Так рідко зустрічаються зупинки.
І кожен день – це новий стрес,
Немає відпочинку ні хвилинки.
І звикли вже, що час біжить,
І ніколи підняти очі вгору,
Бо хтось сказав – «життя це мить!»
І топчем навпростець свою дорогу,
Штовхаючись сюди-туди,
Без компромісу, з кров’ю на зап’ястях…
А раптом шлях цей в нікуди,
Хай з цілями, з метою, з планом щастя?