До тих лише приходить ранок, хто бачив темну ніч,
Хто морем безнадійно занедужав…
Хто зустрічався з підлістю, сам віч-на-віч.
І плакав, що не може буть байдужим.
До тих лише приходить ранок, хто довго вперто йшов
Не знаючи ні втоми, ні зітхання,
Хто залишав свій піт й відбитки підошов,
Падав і встав в найкращих сподіваннях
До тих лише приходить ранок, хто волю взяв в кулак
Знаходив раптом волошкове поле
І падав, наче в небо, в пелюстки, на взнак,
Бо в щирім серці віддавало болем.
До тих лише приходить ранок, хто мрії поховав,
На спомин їх давно поставив свічку,
І рушив далі серед тих, хто вже збрехав,
Переступивши лицемірства річку.
До тих лише приходить ранок, хто чистоту зберіг
Душі своєї, дивлячись привітно.
І правду зрозуміти іншим допоміг
Серед темряви та побачив світло.