Я б не посмів сміятися зі зради
Обійми вимушені теж не по душі
Мені приємніше було би знати
Що ви смієтесь щиро при мені
Що ви, мені говорите лиш правду
Брехнею вдосталь ситий я на чужині
Мені не треба друзів повну залу
Мені й одному добре в самоті
Я сам себе не зраджу й не здолаю
Не буду гнатися за величчю богів
Мені прекрасно тут сидіти скраю
Й дивитися, як ви живете між вовків
