Переспів поезії Е. Асадова
Нині час електроніки, швидкості час.
Так, сьогодні без знань ти не вартий нічого.
Я пишаюся генієм роду людського,
Що дарує ідеям утілитись шанс.
Тільки, мабуть, не все ідеально на світі,
І ніколи й ніщо не минає безкарно:
Коли щось додається нового у змісті –
Щось, не менше важливе, втрачається марно.
Гостроокий радар і хитрун-ультразвук –
Надпотужного маємо нині занадто,
І все менше чогось… таємничого, мабуть,
Романтичного. Тільки буденність навкруг.
Я не знаю, хто рацію має, хто ні,
Тільки щось ми сполохали з вами, панове.
Чи не казку? Їй лячно аеродромів,
Казці б слухати в лісі пташині пісні.
Треба їй п'янкі аромати літа,
І відлуння копит, і Микола Святий,
І розжарена пічка, щоб мали де жити
І цвіркун, і, хай крихітний, домовик.
Ну а ми, наче в вихорі шквалу хмільного,
Женемо і життя, і кохання чимдуж,
Навіть музика ноти ковтає нервово:
Щось над міру крикливе лунає довкруж.
Хай ріка – це не стрічка якоїсь красуні
І немає у хащах давно чаклунів,
Тільки хочеться людям казкових снів,
Де рятує Єлену Іван на коні,
Де живе наше слово в легенді й у думі.
Нецікаве життя, де все на видноті,
Як в надмірно оголеної Шехрезади,
Бо душа лиш тоді закохатися здатна,
Коли є таємниця, захована в нім.
Я за поступ, за техніку і за прогрес,
Тільки щоби слова не злиняли та барви,
Хай в лісах випасає худобу Велес,
Адже глиці екстракт не замінить увесь
Ліс.
Казок замінити не зможуть радари!
Мовою оригіналу
О том, чего терять нельзя
Эдуард Асадов
Нынче век электроники и скоростей.
Нынче людям без знаний и делать нечего.
Я горжусь озареньем ума человечьего,
Эрой смелых шагов и больших идей.
Только, видно, не все идеально в мире,
И ничто безнаказанно не получается:
Если рамки в одном становятся шире,
То в другом непременно, увы, сужаются.
Чем глазастей радар, чем хитрей ультразвук
И чем больше сверхмощного и сверхдальнего,
Тем все меньше чего-то наивно-тайного,
Романтически-сказочного вокруг.
Я не знаю, кто прав тут, а кто не прав,
Только что-то мы, видно, навек спугнули.
Сказка... Ей неуютно в ракетном гуле,
Сказке нужен скворечник и шум дубрав.
Нужен сказке дурман лугового лета,
Стук копыт, да мороз с бородой седой,
Да сверчок, да еще чтоб за печкой где-то
Жил хоть кроха, а все-таки домовой...
Ну а мы, будто в вихре хмельного шквала,
Все стремимся и жить и любить быстрей.
Даже музыка нервной какой-то стала,
Что-то слишком визгливое слышится в ней!
Пусть река - не ожившая чья-то лента,
И в чащобах не прячутся колдуны.
Только людям нужны красивые сны,
И Добрыни с Аленушками нужны,
И нельзя, чтоб навеки ушла легенда.
Жизнь скучна, обнаженная до корней,
Как сверх меры открытая всем красавица.
Ведь душа лишь тогда горячо влюбляется,
Если тайна какая-то будет в ней.
Я - всем сердцем за технику и прогресс!
Только пусть не померкнут слова и краски,
Пусть хохочет в лесах берендеевский бес,
Ведь экстракт из хвои не заменит лес,
И радар никогда не заменит сказки!
ID:
709671
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 01.01.2017 17:16:01
© дата внесення змiн: 02.01.2017 07:22:57
автор: ptaha
Вкажіть причину вашої скарги
|
Казку ніщо не замінить, хіба що інша казка 
