Хвилина за хвилиною, секунда за секундою
Летіли довгі, неймовірно довгі дні.
Ховаюсь я від поглядів, від докорів, від сумнівів
В своїх думках, в тобі...
Ти став для мене єдиним щастям у житті.
Ти витягнув мене із відчаю, із прірви у душі.
Змінив мене, мої бажання й мрії:
Тепер лиш ти і ти, й маленька поряд я...
Дякую за відчуття шаленості й наснаги,
За перші порухи тонких сердечних струн,
За те, що сенс знайшла і до життя набралась спраги,
І головне: за пристрасть і кохання я дякую тобі.
З тобою одна година йшла як коротенька мить.
Без тебе мить ця у вічність проростає,
Бо й тіло, і мозок збурений, й душа тепер лишень чекає.
І довгий день, і місяць, один і два, і три.
Це все брехня: розлуки справді не існує.
Коли одній людині треба ще одна людина,
То і відстань, й далечінь, й милі, й кілометри - все зникає.
І поруч ти, у серці, у думках, у почуттях моїх-твоїх.
Чекати? Чекати довго? Чекати все життя?
Гаразд, погоджуюсь і буду я тебе чекати.
Лиш повертайся завжди знов і знов,
І говори, що любиш сильно-сильно,
І посміхайся вранці мило,
І будь моїм.
Хоч день.
Хоч мить.
Моїм.
ЩИРО... УСПІХІВ ВАМ, Gayechka!!! 
