****
Дівчина співала в церковному хорі
Про всіх, хто втомився в чужім краю́,
Про всі кораблі, що пішли у море,
Про всіх, хто забули радість свою.
Співав її голос, і линув під купол.
І промінь сяяв на білім плечі́.
А кожний із мороку дивився і слухав,
Як біле плаття співало вночі́.
І всім здавалось, що радість буде,
Що в гавані тихій усі кораблі,
Що на чужи́ні стомлені люди
Світле життя знайшли на землі.
Той голос солодкий, тендітне проміння...
І високо, аж біля Царських Врат
З сльозами усе розуміла Дитина:
Те, що ніхто не прийде назад.
10.10.16., (0:45)
Александр Блок
Девушка пела в церковном хоре
О всех усталых в чужом краю,
О всех кораблях, ушедших в море,
О всех, забывших радость свою.
Так пел ее голос, летящий в купол,
И луч сиял на белом плече,
И каждый из мрака смотрел и слушал,
Как белое платье пело в луче.
И всем казалось, что радость будет,
Что в тихой заводи все корабли,
Что на чужбине усталые люди
Светлую жизнь себе обрели.
И голос был сладок, и луч был тонок,
И только высоко, у Царских Врат,
Причастный Тайнам,- плакал ребенок
О том, что никто не придет назад.
