сонце зі шпалери дитячої спальні
посміхається
серця запал спопеляє нічні жахастики
і боже мій...
...в цих очах парасольки кульбаб
у проміннях бездонного літа
кохаються...
...трепет серця у такт колиханок
з кліток рветься
безболісні рани туго стягують шкіру
до кавника кілька кроків
й розірвані пута обіймів
й боже мій...
...як ковток оксамитових хвиль
на піску обезлюднених пляжів
легкий бриз...
посміхається літо в фіранку
перелітними павутинками
зачіпляюся
перев'язую вранішні рани
й боже мій
рай це ціле із двох половинчатих...
