Якщо хочеш, кохана, я усе втрачу,
Якщо треба, мій янгол, усе скажу.
Я нікого прекрасніш за тебе в житті не бачив.
І я цим дорожу, я лиш цим дорожу.
Тільки, скільки таких, як я, на твоїм рахунку,
Отаких-от невдах, закоханих до безглуздя,
Що у тебе від них небажані подарунки,
І усі вони залишаються "тільки друзі"?
Але ж ти посміхаєшся щиро до мене, сонце,
І в очах твоїх бачу невипадкову ніжність.
І якщо ти кохаєш когось, то скажи мені, хто це,
І я стану таким, бо він, мабуть, дивовижний.
А якщо в твоїм серці поки нікого немає,
То скажи, моя зоре, чому ти мене не пускаєш?
Непідступна, яскрава – моя заповітна мрія,
Та лишень доторкнутись до тебе я не посмію.
Ти найкраще і ти найболючіше, що я знаю,
Хай болить, хай розірве мене – все рівно.
Перед тим, як заснути, тільки тебе згадаю,
Моя люба принцессо, казкова моя царівно.
Подивися у мої очі хоча б хвилину,
Там ти знайдеш усе, що мав я тобі сказати.
Ти побачиш у них людину. Просту людину,
Яка чесно безмежно вміє тебе кохати.
ID:
689976
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.09.2016 10:06:54
© дата внесення змiн: 26.09.2016 13:15:41
автор: Анна Вітерець
Вкажіть причину вашої скарги
|
