Ніч наздоганяла мене,
а я полем втікав від неї
на велосипеді.
Трави хапались за колеса, за ланц, за шнурівки на моїх черевиках. А я чимдуж крутив педалі от от і таки
втечу.
Який же я дурник, день вже хвилин як двадцять закрив своє вогняне око... думав я. І не зупинявся . Хай мені грець! Я хотів справді втекти від ночі на батьковому велосипеді.
Це не вперше я проводив такий експеримент , таких спроб було з п*ятдесять. І всі вони закінчувались однаково: батько зупиняв мене на пів дорозі додому і нічого не кажучи забирав свій транспорт ,а на мене махав рукою .
Бурмочучи сам до себе:" Та що ж з цим хлопцем не так ?" . А я всього навсього хотів втекти від ночі, і нічого більше.
