Ой, летіла зозуленька в поле щебетать,
А, на зустріч їй летів чорний, чорний птах…
Не думала цяця птиця, що буде в дорозі,
Якби знала не літала, сиділа б в берлозі…
_________________________________
Збентежене моё кохання,
Троянди впали на підлогу,
Пробач за ніжність, чарування,
За те, що погукав в дорогу.
Дорога ніжності, нікому невідома,
Лише кохання, нас туди веде.
Й не головне, хто з нас тримає прапор,
Хто перший, а хто другий в бій іде.
А, головне лиш те, що між собою,
Потрібно тільки вирішати, вчасно.
Щоб не боліло в серці, передчасно,
Щоб не вмирали, думки гарні, марно.
ID:
681755
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 04.08.2016 10:59:28
© дата внесення змiн: 18.04.2017 09:52:44
автор: Псевдоним Володимир Рай (П.І.Б Володимир Папуча)
Вкажіть причину вашої скарги
|
