Проникливим поглядом крізь мене пройшла,
Залишила маленьку надію.
Розриваючи душу віддалялась ріднесенька хода,
Промінцем оповила, гартувала серця.
Ще хоч би раз хильнути це тепло, поринути у рай безмежний.
Пірнути у кохання бездонних милих оченят,
Нектаром розчинитись… Квіточко моя веснянорання.
В моїй уже осінній сивині, очах поглинутих у відчай
Я знов, і знов освідчуюсь тобі…
