Не спалось дідові Данилу.
Всю ніч стояв біля вікна.
Стиснуло серце і занило.
«Це що мені за новина?»
Напроти – скверик, в центрі міста.
Бульдозер рив, чи щось копав.
Хтось там стояв, і тракториста
Значками, ніби, підганяв.
Коли вже рів той був готовий,
Під’їхав критий грузовик.
З кабіни вийшли два військові
Й скидали щось. «Ой, черевик…?
Людину ж тягне той, за ногу!
Це жінка,… цей вже чоловік…»
Не міг здолати страх, тривогу:
Заслаб, знеміг – похилий вік.
Коли розвиднилось, побачив
Там чорний ґрунт, три деревця,
Навколо бігав гурт собачок,
І нюшкував щось без кінця.
Котрісь вже й порпати почали
Та їх відгонив наглядач.
Відтоді дід не спав ночами,
Все наслухав: вчувався плач…
Кому казав, – «ну що ж – старенький…
Лишив, напевне, діда глузд.
Потрохи – й буде сквер новенький,
А дід – у вигадках загруз…»
«Куди піти? Кому сказати?
А може там ще хто живий?
Старий – не можу розкопати».
Пішов в Міськраду. – «Ти дурний!
Хто в центрі може закопати,
Тим більше, вбити ще й людей?
Йди звідси, діду, лягай спати!
Не сій дурних своїх ідей!
Бо за такі бунтарські дії
До каземату загримиш!
А, може, шлють тебе злодії?
Ти провокацію залиш!»
І дуже швидко дід ізнидів,
І дух свій Господу віддав.
Я не пишу, щоб ненавидів.
Пишу для того, щоб ти знав:
В чужого – серце не заплаче.
Ти правди в нього не шукай.
Не будь запроданцем, козаче,
І не продай свій рідний край.
Як пробрехались комуністи,
І вже відкрили їх архів,
Насправді, там, посеред міста,
Знайшли побитих бідаків.
А хто ж вони? То – українці,
Дівчата й хлопці. Уночі
Їх повбивали бузувірці*
Без суду й слідства – палачі.
Чому? За що? Питати марно.
Щоб рабство сіяти і жах,
Щоб мудрі згинули замарно,
В очах живих світився страх.
Червоні вбивці і нацисти
По головах народів йдуть,
І свої помисли нечисті
В лукавих посмішках несуть.
Мабуть, не знають, чи забули,
Що за таке – всім буде суд:
За всіх обкрадених, побитих;
За всіх заведених у блуд.
Звичайно, мусимо простити,
Як наш Господь Ісус простив –
Та лише в хату не пустити,
Щоб Змій Горинич там не жив.
Бузувір* - жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок.
Іще одна гірка сторінка історії України відкрилася. А скільки ж їх іще невідомих! Добре написано, а головне, що ще й актуально зараз. Скільки невідомих могил сховала земля за ці останні роки! Дуже непросто простить таке, погодьтеся.
Тріумф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
