як виявилось -
немає сенсу чекати завтра:
поштові перекази по чужих кишенях
і загнані потяги на переправах
(це так - на правах реклами!)
коли повний бак заливають
на дешевих придорожніх заправках.
поштові перекази губляться
у скриньках чартерних голубів...
кажуть, якщо навчитись літати,
в квартирі можна не зачиняти,
тримати настіж відкриту фіранку...
до речі, правда! до речі, істина:
твій таймер справді рахує речі
від "входу-виходу" до ескалатору,
підйомнику посадки...
відносно часу, усе в порядку:
тік-так на стінах, "тік-так" в кишені,
хоч темно в під'їздах, алеях
і таксопарках,
крізь фіранку іду до тебе
по запаху!
розкуйовджена юність бринить на шпалерах
тінню від свічки, жаром стоватним -
мій патрон М17 плюс твоя лампочка -
коло замкнене!
як виявилось,
мільйони котів не чекатимуть березня,
підбалконно мурчатимуть,
спини гнутимуть йогів практиками підвальними,
ще з малого навчені, ще кошенятами -
і тиша зруйнується, тиша лякатиме...
Джомолунгма відплачує бажань
перекритими перевалами,
снами-лавинами,
мелодрамами...
шурхотом теплим літньо-незайманим
пошта чекатиме на відправлення...
за чим світ стоїть?
за твоєю шафою...
коли завтра немає в принципі,
чаші повні по вінця краплями -
маски воскові стали лицями,
спальні - ваннами з хвилями пристрастними...
час відносний - струна розладнена
скрипом стогону б'ється в конвульсіях...
кухні - спальнями, спальні - ваннами
в простирадлах...
блимну кольором збуджених райдуг
в перламутрово-матовий ранок-
я ж казав, що не буде завтра,
буде мить, що несе світанок,
цю отруту в рожевім серпанку,
захаращений хід до пожежних брансбойтів...
ліфт фальшивить - скажи механіку,
най змастить, загоїть...
Джомолунгму покриє туманом,
Джомолунгму влаштовує тиша -
підбалконні коти в окулярах
лупають у фіранку...
Тут стільки дивногарних образів, практично увесь вірш - чудеснометафоричне переплетіння. Здалось, що жодного лишнього слова. Соромно признаватись, але не зрозуміла, чому Будда бруднокаліберний, все здалось таким напрочуд довершено чистим
Андрій Люпин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
просто далі він веде себе, як Карлсон... один раз набідокурив - і на дах, хоч і розуміє, що це помилка, але не може (чи не хоче?) себе перекроювати... брудний світ виховує брудних буд... якось так
