Мій батько до Берліна не дійшов --
Його підстерегла ворожа міна.
В могилі братській спокій він знайшов
Й осиротіли діти та дружина.
Дитяча пам*ять нібито чіпка,
Та батька я не зміг запам*ятати.
Бо плач від Похоронного листка*
Я чув, як був у віці немовляти.
В дорослості завжди хотів я знать
Про риси, що властиві були батьку,
Які в собі я міг би розпізнать
Між генів, що отримав я, у спадку.
Зі слів людей, що знали за життя
Його ще до загину в полі бою,
Містились в нім високі почуття,
Наповнені порядністю й любов*ю.
Любив він ту країну, де і жив,
Свою Украйну милу і рідненьку.
Він праведністю й честю дорожив,
Та віддано кохав він мою неньку.
Я відчуваю батька у собі,
Пульсують його кров*ю мої вени.
А за любов і волю в боротьбі
В мені відповідають його гени.
Тому, Вкраїно, рідная земля,
На мене покладися як на сина!
Тебе ж, дружино милая моя,
Люблю я і любитиму неспинно!
ПРИМІТКИ.* Похоронний листок -- письмове повідомлення
рідним, або близьким загиблого воїна про його загибель.
Вірш створено за мотивами вірша "Мій батько дійшов до Берліна".
Автор Шостацька Людмила.
Я б не змінила жодного слова у Вашому зворушливому вірші.Тому-що це пам'ять про дорогу Вам людину і тільки Ви знаєте що можна відчути на протязі життя,не знати і пам'ятати... Дякую Вам,пане Миколо,за вірш-біль,вірш-пам'ять.
Микола Холодов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пані Людмило, за розуміння і підтримку!
Дуже гарна посвята батькові, Миколо, дякую!
Мій батько також до Берліна не дійшов, він десь загинув у 44-ім, а я його й тепер ще жду, хоча би вісточку,про місце його смерті...
Микола Холодов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, що Ви, Валентино Григорівно, прочитали цей вірш.