Перестань дивитися на небо
В ньому таж єдина сивина
Подивися краще у зіниці
У яких тепер блистить зоря
І не зважай на бурі і негоди
Не смій ховатись від проблем
Тебе ще ждуть твої акорди
Твоїх ще ненаписаних пісень
Які ти виконаєш у своє сопрано
Для тих зіниць, сірих, як даль
Щоб затягнулись старі рани
Котрі завдала розбита емаль
