Дай себе випити, сонце!
Висмоктати, як жовток.
Хмари шепочуть: "Що це?".
А я роблю перший ковток.
Дай себе, сонце, вилизати
(Камінь так пестить дощ),
Дай тобі все виказати
Зараз, а не якось!
Зубами тебе буду рвати,
Ковтати, допоки не знудить.
Казкові твої фрегати
Терплять поразку повсюди.
Набився рот повен проміння,
пелюстки із горла стирчать.
Давай, проростай у легені корінням!
Ти - страчений. Ти ж - і мій кат...
Нарешті розсипся у грудях,
Тягнися уверх, ламай ребра!
Соняшником у яскравій сукні
З поблідлого рота до неба.
Під серцем посій насінину,
Вишкарлупиться - буде птахом,
Тягнутиме нитку незриму
Крила пожовтілого змахом.
Дай себе, сонце, зжерти,
По кісточках рознести,
В прозорі покласти конверти
Й летіти до висоти.
Дай мені, сонце, барви!
Я хочу, щоб ранок - яскраво!
Я хочу! Я маю право!
На що я іду - це знаю.
Розступіться, мені
Терміново!
Без черги...
Начхати...
А, дідько...
Кат з вами!
Останній хто в черзі
За сонцем?
