Я стою, дивлюсь на воду,
Захоплює подих мені,
Бо ще не бачила зроду,
Що діється тут в глибині.
Звідси й до іншого краю,
Мов небо, та синя вода,
Зелень відтінює, грає,
І дихає, ніби, жива.
Тихо пливе, як істота,
На сонці блищить, виграє.
В неї одна лиш турбота:
Дзеркалам красу подає.
Хвилі пливуть, мов пластами,
Зверху вниз і ще й знизу вверх,
Різні й, немов щільниками,
Наче сітки срібні поверх.
Все це пульсує і скаче,
В промінцях міниться, блищить,
Радіє, сміється наче б,
І серце мені веселить.
Крадьки, вплелися рослини
У цей веселковий танок.
Тисячі чудних рибинок
Співають своїх співанок.
Відблиск кидає на скелі,
Долоні двох кам’яних рук,
Це - живе диво в оселі:
Хто бачить, захоплює дух.
Тільки Тобі, Боже, слава –
Творцю, Богу неба й землі!
Мудрість Твоя все зіткала,
Принесла любов на крилі.
Тріумф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за розуміння. От як Господь любить нас, що все так гарно і таке гарне, і таке смачне, і таке корисне створив для нас. Слава Йому, хвала і подяка.
Ваша правда: люди бачать велич і гармонію створеної природи і величають творіння, а слави Творцю не віддають. Тож не дивно, що народами правлять створіння, котрі не мають ні совісті, ні страху Божого...
Тріумф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нема що дивуватись, адже Сам Господь сказав, що князь світу цього - сатана, такі і його царедворці, якщо не віддали своє серце Ісусу.
Тріумф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Авжеж, Божа, і ми такі розумники - Його мудрість і любов, але диявол навчив гордитись і відділятись від Господа. Щиро дякую за такі щедрі подарунки. Нехай в наших серцях квітне весна завжди.
