Настав холод, але сльота та негода не тільки в природі, а й в серці. Облетіли надії, розметались безслідно... Сніги тепер в серці і вовки виють. Ніч темна, сліпа і глуха: вона вміє тільки мовчати... А потай від холодної думки ворушиться тепла і добра. Вона щось шепоче і веде за собою вперед. так хочеться жити цією думкою і ніколи не згадувати про життя сучасне з усіма його ранами...
Нічна вогкість дихає на запорошені вулиці, високі тополі, що за вікном, новенькі супермаркети... Місяць випромінює світло і... чомусь тремтить, ясний, великий, живий серед мертвої ночі.
Тихо встає сонце на синьому небі. Щось гнітюче, тривожне росте непомітно. Жевріють вікна по хатах та ревіння автомобілів боре густе повітря. День почався! Привіт, сонечко!!!
07.07.07р.
