перед очима хрести
загравами відкидають тіні
і на їхньому тлі
ліхтарі
на майданах гаснуть,
та кружляють примарні іскри…
хто вони?
дочекатись приблуд
і в принизливій позі сховатись,
наче голка,
у копиці торішнього сіна…
на цеглі сторічній
муровані тіні
забутих вождів
страху в перекір
з-за рогу скривляють лицями
чи душами –
через сторіччя уже не важливо!
я не вірю
в презумпцію невинності
у почуттях між людьми…
нитка в'ється,
затягуючись у міцні вузлики,
морські, гордієві…
мала б бути для коралів,
але намистини
не з тих новомодних,
французьких –
чи італійських! –
журналів,
не того, к бісу, формату!
сміється
великий бог осейджі,
важким духом тисячоліть,
які прослухував
молитов автовідповідачі
тисячі,
затягуючись…
а й справді,
що йому мій застуджений спів,
колискові без манної каші;
мої болі, кошмарні сни
і дешеві надії –
наші?
все згорить,
лиш лишаться обличчя
серед прерій, як постамент,
в вічність,
як гієна вогненна, шкіриться
одвіку палаючий хрест…
заходьте!!!
Ви, як редактор підходите до творів, тому дякую за допомогу. Співпраця з Вами робить змушує мене вчитись - і це круто!!!
(поки думатиму над 1-5)Чекатиму на 6, 7, 8.... 
