...розкажи мені казку... просила щовечора одна маленька дівчинка
- ну ...давай про трьох поросят?
- ні!
- про Кота- в Чоботях?
- ні! придумай! ...про мене!
...Сьогодні ця дівчинка вже вміє читати і сама складає казки. А тоді,особливо коли дівчинка хворіла, доводилось вигадувати і фантазувати:) ось одна з тих фантазій - безцінна, як один із спогадів...
...Одного осіннього дня Женя прокинулася дуже рано.За вікном усе плавало в білому,як молоко, тумані... Під ковдрою з фіолетовими сніговиками було тепло і затишно. Ранковий ( здається,двадцять восьмий...) сон усе ще тримав за крихітного хвостика недорахованого ввечері десятого слона...
-Ще подрімаю... - подумала Женя.Аж раптом помітила коло стільця приготовані звечора нові червоні гумові чобітки!
...За мить Женя у нових червоних гумових чобітках з кошиком у руці стояла на кухні.Тато і мама про щось тихенько розмовляли.Бабуся готувала "правильні" бутерброди ( дідусь поряд старанно слідкував за ПРАВИЛЬНОЮ товщиною кружалець ковбаси,які бабуся нарізала,щоб приготувати "правильні" бутерброди...)
-Я ГОТОВА!!! - урочисто і дзвінко промовила Женя.
-Ти підеш до лісу у піжамі?-поцікавився Тато.
Довелося зробити купу нудних речей - вмитись,почистит зуби,зняти піжаму,вдягнути светрика і штани,з"їсти кашу... Усі ходили по квартирі,носили туди-сюди кошики,одягалися,пили чай... Поки батьки та дідусь з бабусею про щось сперечалися за сніданком,Женя ще раз уважно переглянула картинки,які учора фломастером намалював їй дідусь.Так-так... Грибок у червоному капелюшку з білими крапками класти у кошик - не можна.Симпатичний грибок у білій спідничці класти у кошик - не можна.Навіть понюхати чи лизнути - не можна... Навіть близько підходити - не можна...
А ось ці руденькі цвяшки,що ростуть усі разом укупочці на пеньку,-можна... Пеньок брати не треба...
-А якщо ти побачиш ще якогось грибка,просто поклич мене,-сказав дідусь,у якого раптом чомусь перестав писати фломастер. (Зате почався футбольний матч по телевізору...)
Це було вчора. А сьогодні...
-Це нестерпно! Як довго вони збираються!-сердилась подумки Женя. Адже цього ранку- вперше у житті!- вона вирушала у ліс ЗБИРАТИ ГРИБИ...
Нарешті усі були готові до подорожі.Женіне сердечко радісно стукало і підскакувало! Їй подобалось усе,що відбувалось - і шум вокзалу,і возал,і переповнений вагон електропоїзда... І запах чогось такого незвично нового... І навіть хлопчик на лавочці навпроти,який щоразу показував Жені язика,як тільки вона дивилася на нього...
За вагонним склом швиденько пробігли високі будинки,за ними - будиночки,за ними - великі жовто-зелені поля з плямкаючими коровами...Нарешті десь на краєчку світу замерехтів кольоровим листом осінній ліс.
Женя міцно тримала маму за руку,коли вони вийшли на крихітній станції.Тут замість вокзалу стояла невеличка хатинка із зачиненим віконцем із надписом КАСА...
-Тут живе ХАБА-ЯБА?- запитала Женя,яка єдина на світі знала справжнє ім"я Баби-Яги.
-Ні,донечко,тут продають квитки.
Нарешті стежина привела мандрівників у справжній ліс.Бабуся вдягнула окуляри.Дідусь і Тато озброїлись палицями і почали уважно оглядати кущі і траву,щоразу звертаючи вбік від стежки.
-Є! Перший! - радісно крикнув Дідусь.
Незабаром і в Мами, і в Тата ,і навіть у Бабусі в кошиках були гриби.Тільки Женін маленький кошик залишався досі порожнім...
Це було сумно... Ні,це було дуже навіть образливо... Адже Женя старанно заглядала під дерева,розгортала траву... Грибів не було...
Хотілося плакати.
- Не журись,мала! Гриби вміють гарно ховатися... Давай пошукаємо разом?
-Ні! Я хочу САМА- відповіла Женя і подумала:" Ну ось я вам покажу! - звертаючись до грибів,які так вправно поховалися від неї.
Вона підхопила свого досі порожнього новенького кошика і рішуче
зробила крок в сторону хащів. Бо де ж їще,як не там - у сутінках темного лісу - могли вони поховатись ?
- Донечко,не йди далеко! - Давай покладемо в твій кошик ось цього симпатичного пана?- гукнула мама,тримаючи в руках ще одного грибка в червоній шапці.
...але Женя вже твердо вирішила знайти гриба самостійно!...і без грибка не повертатися.
Було трішки лячно,але зовсім недалеко чулися голоси батьків,та
дідуся і бабусі. Раз по раз хтось із них радісно повідомляв
- Ще один! або - Женя,агов!
Женя дзвінко відповідала "Агов" і старанно розгортала траву під кущами...
Нарешті! Нарешті вона САМА ЗНАЙШЛА першого гриба! ВІн був маленький,з гарнюсінькою коричневою шапочкою та ще й з листочком на ній.Женіне серце закалатало з радості! Вона обережно - як вчив Дідусь - дістала грибочка і опустила його в кошик. На душі було радісно! Женя вже зібралася бігти до мами,щоб похвалитися знахідкою.. Аж раптом побачила неподалік ще одного грибка - він був трошки більший. Коли і другий гриб опинився в кошику,Женя помітила й третього... Він був під великою старою похмурою ялиною зовсім недалеко - великий,міцний,з великою рудою шапкою набакир.
Женя захоплено кинулась до нього...
Наступного гриба Женя вже запихала до повнісінького кошика...
Але що це - он там... Між отими трьома високими смереками? Невже...
Гриб був просто велетенський - з добряче відро! Женя витрусила безжально усі малесенькі грибочки з кошика і опустила туди велетня...
Коли вона, наспівуючи з радості та уявляючи,як здивуються усі,нарешті вирішила бігти назад, до батьків, погляд її вихопив з темряви хащів щось цілком неймовірне!... Жені перехопило подих... Гриб був майже у Женін зріст! Женя підійшла до нього близенько,зачудовано обійшла навколо... А тоді... Тоді обійняла руками товсту білотілу ніжку гриба,намагаючись відірвати його від всіяної голками ялин та смерек землі...
Сталось неймовірне!!! ...Женя відчула як Гриб також обхопив її міцними грибячими руками... Хвилинку Женя і Гриб стояли,обійнявшись,мов після довгої розлуки родичі.Женя усе ще намагалася висмикнути Гриба,та сили виявились нерівними - Гриб схопив Женю і...кудись поніс. Жені хотілося кричати,але від страху її голос кудись зник...
Женя намагалася вщипнути Гриба за білий пружний бік,але той не звертав на дівчинку жодної уваги,а тільки швидко біг лісом. Довкола шурхотіли загрозливо гілки високих смерек і ялин,та хтось моторошно пугикав ...Стало страшно! І тільки-но Женя прийняла непросте рішення вкусити Гриба за бік,до якого був притиснутий її ніс, як раптом рух припинився.
...Женя опинилася посередині великої галявини, де колом стояли велетенські Гриби. Женя перелякано розглядала усю цю компанію,притискаючи до себе свого порожнього маленького кошика.
Гриби не менш прискіпливо розглядали Женю. Їй чомусь дуже захотілося до мами і тата.
...Десь у верховітті дерев навколо галявини зашумів холодний вітер,сіра хмара,що висіла високо вгорі,спустилася вниз і майже торкалася вершечків гриб"ячих капелюхів. Гриби,немов по сигналу,почали наспівувати якусь повільну одноманітну пісню,а з хмари дрібненько посіявся колючий дощ... Тоді сталося дивне - земля неподалік Женіних ніг немов провалилась у вир, відкрився підземний хід, деЖеня встигла помітити покриті мохом сходи. По сходах на галявину вийшов молодий і стрункий Гриб. Його вродливе обличчя було стурбоване, а на голові сяяв великий золотий капелюх. Дощ вмить припинився, гриби замовкли.
Гриб в золотому капелюхові кілька секунд розглядав Женю.
- Хочеться грибочків назбирати, правда ? - запитав він несподівано тоненьким голоском.
- Хочеться! - чесно призналася Женя.
- Я - Король Грибів. Козарик Осяйний Перший. А ти - саме та дівчинка у червоних чоботах,яка знає справжнє ім"я Баби Яги і таємне закляття проти нашого давнього ворога?...
- Я - Женя. Я не знаю заклять. Я додому хочу...Можна,я піду?
Мене мама чекає!
Тут Король-гриб хитнув головою і гігантські гриби стали довкола галявини суцільною стіною. Тоді він махнув тоненькою тендітною рукою і звідкілясь з-під землі вискочив невеличкий - розміром з дитяче відерце - Мухомор. В його руках Женя побачила рудий згорток.
Мухомор розгорнув згорток, зроблений з сухого осіннього листу і дзвінким голосом прочитав:
- Літопис Грибів. ... і з"явиться голодний Равликус Драконус на рід гриб"ячий, і подірявить він капелюхів достойних числом великим. Аж постане на галявині смуток і розбрат,чий капелюх кращий...
І буде так, допоки в дні правління короля Козарика Осяйного не з"явиться на галявині дівчинка, що матиме червоні ноги та знатиме справжнє ім"я Хаби-Яби. І проспіває у темряві закляття і піде з галявини голодний равликус Драконус ще до світанку у землі далекі, незвідані..."
- ось так! - сказав Король Козарик осяйний,намагаючись прилаштувати на свого капелюха клапоть фіолетового моху - у тому місці ,де сяяла велика діра.
- Готуйся! Сьогодні у тебе двобій з Равликом! - сказав нарешті Корольі... провалився крізь землю.
Двоє великих білих грибів одягнули на Женіну голову шолом,зроблений з шишок,на грудях та спині у неї були лати з твердих дубових листків.
- Пам"ятай: основна твоя зброя - ЗАКЛЯТТЯ! - сказав Мухомор, усе ж простягаючи Жені тонку і довгу палицю з гострим кінцем.
- Я не знаю жодних заклять! - захвилювалася дівчинка.
- Знаєш,так написано у літописі - відповів Мухомор уже звідкілясь із темряви під деревами на краю галявини.
Над лісом зійшов тоненький,мов скибочка,місяць.Женя дрімала,сидячи на великому старому пні,спершись на паличку... Адже усі її спроби втекти з галявини виявилися марними - щойно вона наближалася до краєчку,перед нею виростав гігантський гриб...
Ніч котилася небом - темна і тиха. Вітер десь міцно спав у дуплі старого дуба.
Аж раптом у тиші хруснула гілка і зашурхотіла трава. Хвиля туману повільно накочувалася на галявину... Женя розплющила очі і розгледіла ...обриси великого Равлика. Вн справді був велетенським. Велика мушля світилася примарним фіолетовим світлом, а напівпрозоре тіло зблискувало у світлі місяця жовтими іскорками. Равлик неквапливо почав оглядати галявину.
Равлик був уже зовсім близько... Женя міцніше вхопила свою паличку обома руками,хоча битися з Равликом їй зовсім не хотілося - він був такий красивий!
" Основна твоя зброя - закляття!..."- пригадала вона слова Мухомора,але нічого навіть близько схожого на закляття в голові під шоломом з шишок не спостерігалося. Равлик зупинився просто перед Женьою... Витягнув свої довгі тонкі ріжки-ниточки... І раптом Женя сама не помітила,як почала наспівувати дитячу пісеньку,яку вони нещодавно вивчили з мамою,знайшовши її - пісеньку- в одній з новеньких Женіних книжок.
Равлику- Равелику,
дам тобі киселику,
пиріжечка трішки,
стрічечку на ріжки...
Спочатку вона співала тихенько, тремтячим голоском... А коли помітила,що Равлик почав погойдуватися в такт, все голосніше...
А що діялося з Равликом! Він вихилявся у всі боки,ріжки його гойдалися вліво-вправо,закручувалися спіральками... Мушля мерехтіла іскрами усіх кольорів веселки. Коли Женя вшосте почала спочатку співати пісеньку,то почула,що хтось їй тихенько підспівує тонесеньким,як ниточка,голосочком. То співав Равлик,намагаючись якомога ширше відкривати беззубу щілинку свого рота...
Це виглядало так кумедно,що дівчинка зайшлася від сміху! Вона відкинула гостру палицю вбік і дзвінко хихотіла,аж луна котилася галявиною. Разом з нею тонесенько сміявся і Равлик.
- Я ще ніколи не чув такої Чудової Пісні! - сказав Равлик,коли вони з Женьою нарешті перестали сміятися.
- Назви мені своє ім"я,о чудовий співаючий грибочок!
- Я не грибочок,я Женя.
- Гм.. Женя... Чи ти,бува,не родичка отієї лихої Хаби Яби,що живе за сорок вісім сосон та вісімдесят сім дубів звідсіля у маленькій хатинці з надписом "Каса"?
- Ні-ні! Равлику,що ти! Я родичка своїх тата і мами,дідуся та бабусі... І я втекла від них ...по гриби... Як вони там без мене тепер?...
- Не журись! Давй ми будемо друзями і Ти навчиш мене співати свою пісеньку? Співатимемо разом - почують твої ...і знайдуться!
- Давай!
- ну ...Тоді нам треба підкріпитися. Знаєш,набридли мені оті гриб"ячі шапки, хочеться чогось такого... такого... І Равлик хитро підморгнув Жені одним оком.
- Якого?
- Ну якого-якого! Ти ж сама щойно обіцяла - пиріжечка... Киселику...
- А їх тут немає, усе це там... - зітхнула Женя.
- Де?
- Там... В дідуся, в наплічнику залишились - і киселик,і пиріжок... і навіть три цукерки " Корівка-а-а-ааа..." - несподівано для самої себе зарюмсала Женя .
- Ну-ну ... Годі.. Женя,де він - твій дідусь?
- Я не знаю... Я - по гриби... Один,другий... А третій... І - ось... - ридьма ридала
дівчинка.
- Знаєш що? Залазь мені на спину, я повезу тебе лісом... Може нам якраз і вдасться знайти твого дідуся,наплічник,киселик,пиріжечок і три цукерки "Корівка"
Женя вилізла зверху на Равликову мушлю. Мушля була ледь тепла і гладенька. Равлик поволі поповз до краю галявини. Женю легенько і приємно гойдало... Очі її злипалися.
Над лісом несміливо сірів осінній світанок і туман скочувався хмарками у яри та ями. Між дерев по густому килиму жовтого листу,голок та пожовклої трави повз великий Равлик, а на його фіолетовій мушлі,як на даху автобуса, міцно спала- скрутившись калачиком- заплакана дівчинка .
- Ось... Ось!... Ось вона! Ну нарешті!!! Дитино моя,де ж ти була? Люба,йди сюди! Я знайшов Женю! Це ж треба! Так нас налякати! Ми вже цілісіньку годину шукаємо тебе! - строгим голосом,проте радісно мругаючи очима, вигукував тато.
- Доню,ми ж домовлялися,що ти не підеш далеко і гукатимеш "Агов! "...
-Мамо! Тато! - радісно зіскочила з широкого старого пня Женя і перевернула ногою порожнього кошика. Лише один грибок лежав на денці його... Зате на коричневому капелюшку сидів крихітний равлик з фіолетовою мушлею..
- Погляньте! Моя онука таки знайшла гриба! Вся в мене вдалася! - гордо посміхнувся дідусь до бабусі,яка все ще трималася за серце.
- Ну що ж... Гриби в кошиках, Женя знайшлася!... Пора на станцію,бо прогавимо потяг! - стурбовано промовив тато,глянувши на годинника.
- Стривайте! - вигукнула Женя, - Дайте -но мені киселику і пиріжечка!
- Ой,лишенько! Зголодніла дитина - шепотіла бабуся,дістаючи з наплічника наїдки...Та може краще "правильний" бутерброд спочатку?
Але Женя вже відламала шматок пиріжка,поклала його на пеньок. Тоді поряд налила невеличку калюжку з киселика. Потім - обережно-обережно - зняла з гриб"ячого капелюшка маленького равлика і посадила на пеньок також... Тоді подумала і ...намірилася відкусити шматок цукерки " Корівка",але за хвильку передумала і поклала поряд з равликом - цілу...
Потяг рушив. Вагон рівномірно погойдувався. Женя дивилася у вікно і думала:
- А мені сподобалося збирати гриби... :)
ID:
607952
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 20.09.2015 02:01:29
© дата внесення змiн: 17.08.2016 14:36:54
автор: уляна задарма
Вкажіть причину вашої скарги
|
Вже, мабуть, є продовження?.. Біжу... 
