Як вогники блукаєм у пітьмі,
Мов зорі движемся у небі,
Поволі, рік за роком,
Разом й водночас на самоті.
Усі проходять однакові кроки
В житті своїм. А дні..., вони
Відміряні колись Пророком.
Їх не марнуй на жаль чи біль,
або за себе співчуття.
Облиш позаду тугу пройденого дня.
І не засмучуй завтрашню надію.
Прямуй достойним кроком.
День за днем!
А все повториться, не бійся!
Он твоє дитя!))
