Любов як війна - легко розпочати, важко закінчити і неможливо забути... Ф.Ніцше
Не знаю я... як все почалося:
Чи з погляду, чи з потиску руки...
На мить мені тоді здалося,
Що Рубікон уже ми перейшли
І почалась війна. Тактичні ці маневри
Із квітів, із цукерок, з ніжних слів,
Погулянок удвох і смс-ок без перерви,
Із дотиків, як розвідок, і еротичних снів,
Артпідготовок - із дзвінків надії,
Нальотів авіа - через проклятий мейл,
Диверсій - із сюрпризів, що як мрії,
Карт операцій, що сховані іще у сейф,
І затяжних боїв - із поцілунів до нестями,
Облог - обіймів, що на цілу ніч,
Диверсій - із признань і з почуттями,
Дуелей - пристрасті з тобою віч-на-віч...
На цій війні є постраждалі й жертви…
Наприклад, посуд, що поліг нізащо...
Не воскресить букетів квітів мертвих...
Квитків в кіно, як безвісті пропавших...
І я не знаю, коли це все скінчиться...
Бо перемог не хочу, і не здаюсь в полон,
А може знову залягти і помириться?
Бо є ще в магазині не один патрон…
Поки затишшя… Ось пишу поспІхом…
Та перемир'я - ні не видно й край!
Ти скоро повернешся, моя втіхо,
І битва розпочнеться знову... Кайф!