Як боляче терпіти милий,
Образу, що запала в мою душу,
Від слів твоїх, що слухати, Я мушу.
Моя душа, не наче, попіл сивий.
Як ніжно, ніжно, Я тебе кохаю,
Кохання завжди, має свій відтінок.
Я, горлицею, милий можу стати,
Або стелитись зможу, як барвінок.
Як довго, Я тебе чекала, милий,
В хвилини ті, коли ти, не зі мною,
Я, мріями летіла знову й знову,
Щоб завжди залишатися з тобою,
Хай твої очі милі, волошкові,
Дадуть надію, й пелюстки кохання.
В хвилини ті, коли ти, не зі мною,
Відчуй мене, та всі мої бажання.
ID:
591037
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 01.07.2015 13:23:48
© дата внесення змiн: 09.08.2016 13:44:30
автор: Псевдоним Володимир Рай (П.І.Б Володимир Папуча)
Вкажіть причину вашої скарги
|