Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах!
25.06. 2015
Цікава у вас трактовка сезону малини. Тут і самі ягоди і уміння збирати і людські пристрасті і характери...широкий охват в одному віршику...сподобався ......завітайте і на мою "земляничную поляну"))) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588570
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, як малиново.... Як же ми ту малинку збирали в совхозі під час літньої практики.... Ех... Дехто потім тричі шкіру скидав після обгорання на сонечку....
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любо! Радий, що задовольнив Ваші тонкущі смаки!