Марина Легкунець
ШКОДА...
Шкода, що ми уже не пишемо листів,
Не віримо, що це було із нами...
Від трепетності не залежимо рядків
Й чорнило не розводимо сльозами...
І як із скриньки свіжу пресу дістаєм,
З розчаруванням більше не зітхаєм,
Що бажаної відповіді не знайдем
З далекого, але близького краю...
Як жаль, що ми давно не пишемо листів...
Не бережемо зв'язаних тасьмою
Дорогоцінних свідків рідних нам життів
І свідків мовчазних життя з тобою...
Не повертаємось до фраз і слів в рядках,
Рукою не розгладжуєм листочки....
А ніби за замовленням у нас в думках
Бездушні букви в електронній пошті....
23.03.2011 р.