Прокинувшись учора в передсвіті,
В думках я запитала тишину:
Навіщо я живу на цьому світі?
Хто я? Суть в чому мого талану?
Прийшов у відповідь на це питання
Енергії іскристої потік,
Зігрів мене і оповив сіянням,
Вінок з троянд білесеньких надів.
І принесли хмаринкою пухкою
Думки – правдиву відповідь небес:
Ти є Землі і Всесвіту дочкою,
Ти є творіння Вищого вінець…
Душа твоя безсмертна і незгасна,
Закони Всесвіту ти зрозумій
У непростому цім житті прекраснім
І Новий Світ в собí відкрить зумій.
Душа твоя так прагне йти до Бога,
Її на цім шляху підтримай ти,
Вона зове з собою у дорогу,
Недовго думай – і скоріше йди!
Не бійся буревіїв! А тривогу,
Що супроводить скрізь тебе в ділах,
Розбий об дужі скелі Віри в Бога
Й пливи собі на повних парусах!
І – тишина… Потік іскристий світла
Розтанув, як казковий дивний сон.
Замислилася про життя у світі
І зрозуміла я його Закон.
Нам при народженні дарують душу,
І в непростому нашому житті
Її жадання зрозуміти мусиш
І збудувати світлий храм – в собі!
12.12.2011 р.
