Не питайте мене, що таке щастя. Все одно не скажу. Якщо хочете знати, що таке щастя, то зверніться до філософії, психології, вікіпедії, одинадцятитомного словника української мови…там і знайдете визначення щастя вповні, враховано і лексичне, і граматичне значення, і таке інше.
От для мене щастя кожен інший рік, семестр, квартал, пору року, місяць, день , годину і хвилини змінюється. Зараз для мене щастя - це склянка полуничного желе, ручка і блокнот. Хоча друге і третє виникло спонтанно, врешті ж так само, як і перше. Уже вкотре ловлю себе на думці, що перші акорди вірша зароджуються не де-ін-де, а на кухні. Саме там «пре» по повній програмі. А на душі якось-то не спокійно, тоді ж виникає дилема – добігти до кімнати, знайти блокнот і ручку чи що попаде під руку і відтворити в матеріальності ці акорди. І коли в такі моменти довго не можеш знайти те, що тобі потрібно, то рядки забуваються і настає повний облом! Зі мною щось схоже сталося кілька хвилин тому…
Я не писатиму навмисне ні дати, ні години, бо тоді це буде виглядати як записки з особистого щоденника, чи щось типу того. Хоча щоденників давно не пишу і не намагаюся. Більше того, навіть ті sms чи повідомлення, що назбируються за тиждень, стираю і залишаю tabulu rasu. Так легше, краще, приємніше. Стерти, забути, не пам'ятати і не намагатись згадати. Так простіше. Адже в новому тижні буде нове щастя, інше, як і інша склянка полуничного желе.
А я принципово майже не роблю фотографій. Всі фотографіі в моій памяті. Ненавиджу коли приіжджають в туристичну поіздку і фотографуються на кожному кроці. Хоч пару фотографій для нащадків зроблю все таки.