- Звільнилась вакансія під зонтом.
- Вельми вдячний, та є капюшон.
- Добре вуличні чути експромти…
- Може й так. Не люблю саксофон.
- Мокнуть ноги…Пірнути б в шкарпетки.
- Чи зігрітись холодним віскі.
- Гарно… Шкода що я не поетка.
- Ця підошва і справді слизька…
- Запалити б на небі зірку.
- Ти скоріше запалиш хату.
- Не поетка…Вже б видала збірку.
- Із метафор не склеїш зарплату.
- Я могла би писати картини.
- В розмальовках за контур виходиш…
- Нащо травиш себе нікотином?
- Ідеальним уже не зробиш…
- Ідеальність тобі не личить.
- Як тобі ця кислотна помада.
- Не набридло тобі стовбичить?
- В тебе ж зонт, чи уже не рада?
- Я ненавиджу твій капюшон!
- Це приємно від тебе чути.
- Вже порожній нічний перон або йди, або дай звернути.
- Може й справді в тобі щось ліричне…
- І картини могла б я писати.
- Твої губи такі полуничні.
- То помаду не треба стирати?!
- Ще пустує те місце під зонтом?
- Вже тупцюють чиїсь черевики.
- Він з’явивсь на твоїм горизонті…
- Ну то може ми з ним навіки?