Покохала хлопця я
Щиро покохала ,
До тих пір душа моя
Горя ще не знала.
Він же мене молоду
Обманув та й кинув,
Немов камінь у воду
Плюхнувся та й згинув.
А душа моя болить
І серденько крається,
Тим в любові не щастить,
Хто на ній не знається.
Як же мені тепер жить
З горем та бідою ,
Краще голову зложить
В вирі під водою.
Він же мене молоду
Обманув та й кинув,
Немов камінь у воду
Плюхнувся та й згинув.
(Лесь Лугинський)
