Коли я буду човгать капцями
Зимовою порою,
Тоді я стану бабцею
Кривенькою й старою.
Я буду згорблена і сива
Сидіти біля дому,
Але я буду все ж щаслива,
Бо усміхатимусь старому.
Носити палицю я буду,
Варитиму обід.
Я буду вірити у чудо
І знать не буду більше бід.
Мій голос стане тихше,
Ходитиму в хустинці
Говорити стану гірше,
Сидітиму в хатинці.
Колись я матиму сто років,
Але сьогодні юна я.
Я зараз не рахую кроків
І жива вся моя рідня.
І за дверми бабусенька
Махає мені вслід:
«Нехай тобі Настусенька
Знайдеться файний дід!»
