« Меркнут знаки зодиака
над просторами полей…»
М. Ломоносов
Ми стоїмо
на сторожі землі
і небес,
поки невидимий світ
у душі не воскрес.
І оживаємо
лірою Музи,
зелом,
поки мелодії неба
римує перо.
Може у небі літає
роями
хорей,
поки ще ризи
досушує
сущий Орфей.
Може
когось і цілує Кебета
в чоло,
і не минає усе,
що раніше жило.
Думи оперені,
наче лелеки
летять,
і не вертаються
з вирію.
Лине назад
Божа гармонія неба,
і їй завдяки
сіються інші
її
мелодійні рядки.
Диміє мряка
і сходять грозою дощі.
Знак зодіаку
віщує зорю
уночі
і оживає зерно
на майбутнє добро,
поки сузір'я
описує
вічне перо.
Ми стоїмо
на сторожі землі
і небес,
поки невидимий світ
у душі не воскрес.
І оживаємо
лірою Музи,
зелом,
поки мелодії неба
римує перо.
Характерне визначення місця митця (поета) у суспільстві. Прекрасно сказано й правдиво! Обираю.
Так хочеться, щоб добро вже рясно зійшло і заколосилося врожаєм! 
