Твої вуста несуть до мене гріх
вони торкаються невинних вуст моїх
хоч це ховає маска ночі, підглянуть можуть і лихії очі.
Ось бачиш місяць він сріблом облива верха дерев,
тут поклянися перед ним на крилах ночі,
що будеш вірним допоки не закриються навіки очі.
Якщо ти зможеш мені пообіцяти,
що ця любов буде як полум’я палати
і не погасне від стрімких вітрів.
То у цей день у цю ж годину у саду
ми скріпим поцілунком обітницю святу.
Таємні зустрічі, цілунки та шалені ночі,
страсні обійми та кохання море зорепад.
Та навіть місяць має свої очі,
ті очі світло, пожира пітьму з небес.
Прийдешній день усе собою замите,
усі сліди, що вдало ніч лишила.
Ніхто ніколи не дізнається про те,
що ми подружжя, ми єдине ціле.
ніжно, ніжно.
натхненно
