Нас не чекають за сотні кілометерів
І віри в нас поменшало, й добра
Нас гріють взимку десять светрів
Не дзвонимо ми рідним, а дарма...
Нас не розчулити великими словами,
Які кидають чужі люди крадькома,
Не розжилися ми добрими ділами,
Не мліємо від щастя, а дарма...
Нас мало чим вже можна здивувати
І не читаємо Святого ми Письма
Не можемо ми люті приховати
І брата підзабули, а дарма...
І досить сумно, що в наш великий вік
Багато душ поглинула чума
Не лине від нас щирості потік
Не мріємо ми зовсім, а дарма...
