Коли я повернуся в небеса -
Побачу там яскраву власну зірку.
Відвідаю щасливі ті місця,
Де вперше я зустрів чарівну мрію.
Я знов згадаю дивне відчуття,
Коли в ліси ходитиму до духів.
Я з ними танцюватиму до дня,
В який повернуться всі демони й розруха.
Хаос завиє сильним вітрюганом,
Понищить всі поля, ліси й луги,
А воїни покинуть теплі хати,
Розпустять крила й огол́ять мечі.
І полетять вони на стр́ашне бойовище,
Загинуть всі й залишиться один.
Процвіркотить стріла і встромиться у груди
Й впаде на голу сніжну землю він.
Як тільки торкнеться цей воїн землі -
Пролунає оглушливий вибух.
І загине усе, і попіл злетить,
Закриваючи сонячний стимул.
Та недовго лунатиме стогін ночей -
Вийде місяць і тлін весь розвіє.
Лиш небесний той воїн, що помер та воскрес
Дивну оповідь цю зрозуміє...
