Я вірю в твої аксіоми, в пропорції рисоваріння,
У те де отвічні дилеми і ми як творцеві створіння,
Шукаємо рай десь у небі і нищим його під ногами,
Пробач та я тільки до тебе ішла по воді ногами.
І несла в собі стільки щастя, що люди усі тай питали
Ти глянь обернися назад, бо там вже сліди всі пропали.
Ішла лиш вперед, лиш до тебе і цілу дорогу молилась,
Чи буде у раї весна, чи встигнемо її подивитись.
