Самотності вкутавшись пледом,
літній вечір зронює зорі.
У повітрі ще пахне медом,
гул ущух на ромашковім полі...
Десь мандрує крилата миша,
місяць тихо зійшов на небо,
наступила вечірня тиша,
навіть птиці не чути щебет.
Літній спокій, літні простори...
що лягли за моря, за гори,
і у сон по-тихеньку кличе :
" Засинай,засинай пошвидше".
Чиїсь теплі обійми поруч —
ілюстрації злої уяви ,
роблять душу похмуро хвору,
роз"ятривши болючі рани...
Тільки холод нічний та літній,
дмуха в вуха і поза шию..
хоч нетеплий, зате привітий
я до серця дверцята відчиню,
хай провітрить усе, розвіє,
щоб заснути спокійно вдома,
щоб приснилась солодка мрія,
зникли сльози, самотність і втома...
