і на небі він був...
хоч до смерті боявсь висоти,
зачіплявсь за хмарки,
лелечиним ключем
відчиняючи стомлений місяць -
він до нього найнявсь в чабани,
простирадлом вигулювать зорі...
стрілки мчать у сліпому колі...
і у пеклі він був...
хоч до смерті боявся землі,
просто в карти програв Сатані
й мав крутити з зорі й до зорі
непокірним чортам хвости
від вогню по-під ліжком ховаючись...
мчать невпинно, злорадно всміхаючись...
і в воді не тонув...
хоч і плавав не гірше сокири,
заміж взяв вперекір Нептуну
нереїду з очима синіми,
як циган умикнув
на упряжці з морськими кониками
в теплій ванній...
до дзвону будильника...
13.08.2014р.
Сни і натхнення для творчості існують в одному вимірі.
"...просто в карти програв Сатані",- згадала фільм " Пропала грамота",- може, тому, що вірш теж створює якийсь містичний настрій.
Андрій Люпин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже приємно знову бачити Вас на своїй сторінці!!!