люблю бачити як ти кутиками губ посміхаєшся,
коли сонячний промінь падає на твої скроні,
є такий тип людей, котрі ніколи не каються,
навіть тоді, коли їм цілують долоні.
ти, мабуть, з тих, хто все ще вірити хоче,
розчаровуватись не збирається.
а я перегортаю сторінки неохоче
і розумію чому дехто вагається.
ти прокинешся завтра, за вікном - кілометри й пошарпані карти ,
ти забудеш її, перевернеш свої світи.
знаєш, в минуле вертатися, мабуть, не варто,
просто там її більше тобі не знайти.
