дерев'яна душа у зарубках сокирою часу
на запльований кахель стіни
проектує думки...
чорним скотчем американських жахів
губи заклеєно -
це кіно під солоний покорн її сліз,
мемуари самотньої гейші
на сувоях радянських шпалер...
її очі ввібрали стихію
штормового набату морів...
все в порядку - на стільчику в ванній
"корвалол" для розбитих сердець:
ПВА і соснова стружка,
наждак і тремтливий лобзик,
набір для випалу душ...
на протязі в коридорі майстерні
у банці просохла туш...
на розписаний графіті пірс
висипає піском слова...
може, й досить сьогодні плакати,
пензлем сум розпікати по дереву...
торочити нитки за Мойрами,
намагаючись трендовий вив'язати...
ніч і так штормова до чортиків,
нащо липову душу склеювати?
14.07.2014р.
кохання не завжди буває щасливим...
Сумно... 
