Навчитись би ковтати собі опіум
(Знавці ще кажуть, що тамує біль),
Навчитись би кидатись в море зорями,
Й серветкою їх вишити на стіл.
Навчитись не шукати антидот,
Коли отрута в кров - і все, антракт.
Напевне, так за цю людську турботу,
По суті кожен з нас і є жебрак.
Бо просимо завжди то врятувати,
То щастя більше, то простить гріхи,
Навчитись би, отак, як моя мати -
Всім іншим пробачати помилки.
