Серед степу, за полями,
За широкими ланами,
За лісами, за гаями,
Неозорими морями
Причаїлася хатина
В ній жила одна родина.
Мама, тато і дитятко,
Зовсім юне янголятко.
Тяжко - довго працювали
В праці хліб свій здобували,
Тяжко – важко виживали
І до Бога воззивали:
«Чом так важко в світі жити,
Що щодень треба робити
До нестями до знемоги
Все долать життя дороги?
Ох, тяжкий той хрест священний!
Дай нам, Боже, сокровенний
Інший, може, легший хрест
Ти почуй нас із небес».
Бог почув. І став казати:
«Пропоную вибирати.
Ось площина, а на ній -
Сотні - вибирай любий».
Довго ходять, вибирають.
Піднімають, приміряють.
Той важкий хрест, той ще важчий,
Той гнітючий, той не кращий.
Обійшли все поле разом
Не рахуючись із часом.
«Ось він. Ось де! Ось – це мій!»
А Бог каже: « Так це ж твій!»
