Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Приспаний дикий звір - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і ніщо не має їй виправдання... Дякую, Олечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...дуже сумно... Дякую, Танечко!
A.Kar-Te, 20.05.2014 - 13:58
Боже... Яке страхіття.., яким страшним буває життя. Аж моторошно стало.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І важко назвати це просто долею, бо ніхто на таку долю не заслуговує, а чому так буває - запитання лишається відкритим... Дякую, Оля!
Любов Ігнатова, 20.05.2014 - 10:47
Боже, як страшно ....Схожий випадок трапився років з десять тому у сусідньому селі ....увесь район тоді ще довго гомонів .... Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...бо таке виходить за рамки здорового глузду, яка б мотивація не передувала цьому.... Дякую, Люба!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, Віталій!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я довго все не могла наважитись спробувати написати, психологічно важке сприйняття викликає така тема. Дякую, Люба!
Радченко, 19.05.2014 - 22:11
Людина, якщо захоче, завжди зможе знайти причину своїй малодушності чи звірячий жорстокості. Щлюб за розрахунком ніколи не приносив щастя. Можна звинувати весь світ і не зрозуміти самого себе.Сумно і моторошно.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І сумно, і гірко визнавати, що все це так і є.Дякую, Оля!
Н-А-Д-І-Я, 19.05.2014 - 20:48
Немає слів...Чому ж це іноді люди втрачають людське обличчя.. Хіба їх народила не жінка?Сумно... Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Усіх народжує жінка і усі матері бажають своїм дітям щасливої долі та інколи життя, ніби зумисне, поступає з ними інакше. Дякую, Надійко!
|
|
|