Спи, малятко,
В життя твого перший день
Рідна мама
Заспіває тобі пісень.
Ти не знаєш
Ні ноток ще, ані слів,
Перша радість –
Тепло, молоко та спів…
Потім буде
Багато таких речей,
Що не зможеш
Склепити вночі очей,
Коли маєш
Питань більше, ніж зірок,
Коли важиш –
Чи вліво, чи вправо крок…
Будуть сотні
Ще закликів та ідей,
Тих, що знають,
Мільйони будуть людей.
А дорогу
Собі прокладаєш сам,
Гартування
В горнилі ілюзій, драм.
Не забудь же,
Не випусти з голови:
Народивсь лиш
ЛЮДИНОЮ –
Нею і проживи.
Я прочитав цей вірш із задоволенням. потім ще раз, і ще... я хотів би щоб усі читали таку поезію із задоволеням, і головне, пильнували аби залишатися людьми!!!
На життєвому шляху у Людини тисячі першкод, які намагатимутся збити її з праведного шляху, і лише справжні Люди можуть втриматись на плаву. Мудра і сильна робота
Innessanew відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, найбільше наше покликання на цій землі - бути людиною. 
