Ти прошу пробач вірші
Що вербовим пухом гинуть
Їх колись в моїй душі
Змиє дощ вітри покинуть
Вже мабуть не нагадаю
Десь із хвиль свого життя
Про єдине що кохаю
Тільки твою посмішку лиця
Разом з нею я залишу
І мій колір улюблений неба
Ти пробач коли напишу
Не цвістиме пухом верба
Цілим серцем не підніму
Тих годин минулих з нами
Але всеж їх збережу
В світі де весна назавжди
