Коханий мій, дозволиш запитати?
Як ти живеш, чи радісно тобі?
Так боляче про тебе геть не знати.
Чи ти щасливий, а чи зовсім ні?
Як день пройшов? А може недоречно
Питать про день, небачившися рік?
Ти розкажи, прошу тебе сердечно,
З тобою ж бо хвилина як за вік.
Ти розкажи буденні зовсім речі,
Я буду другом хоч коротку мить.
Як ти проводиш теплий, тихий вечір?
Здоров’я як, нічого не болить?
А як робота – тихо, все в порядку?
Мабуть, рутина, як й казав колись.
Ти поділись проблемами на згадку,
Ми їх долати разом же клялись.
Я слухатиму тихо й непорушно,
Бо голос твій п’янкіший від вина.
Мені без тебе так пекельно душно,
З тобою – холодно, така от дивина.
Коханий мій, згадай хоч на хвилину,
На мить, секунду ту нашу весну.
І ти відчуєш як до тебе лину,
А я пробуджусь із страшного сну.
