Телефонна розмова не розставить крапки
і знову вдягаєш куртку і джинси,
виходиш на дах, дістаєш цигарки
і куриш, і куриш усе без зупинку.
І мати летять і летять з твоїх вуст
у космос, чи може у прірву.
Ще мить, ще одна і може зірвусь
у вічність, у море, в обійми.
Таке на повторі вже місяців три,
раз в тиждень - тенденція вірна.
А потім кінець, пропадають дзвінки
і настає божевілля.
Її було звати, напевне, Ліліт
та правди ніхто вже не взнає
і так повторяється п’ять тисяч літ
коханці у прірві зникають.
